Маю велику Божу благодать: в моїй семінарії маємо великий парк. І прогулючись сьогодні ввечері, після заходу сонця, я почув шелест у минулорічному листі – я зустрів їжака. Це перший французький їжак, якого я бачу. Та насправді він нічим не відрізняється від українських. “Поспілкувавшись” із ним в тиші, я продовжив свою вечірню прогулянку, насолоджуючись довогочікуваним теплом, вечірнім співом пташок, ароматом каштанового цвіту та троянд.
Живучи в епоху високих технологій, смартфонів, айфонів, плеєрів, компьютерів, ми насправді себе відмежували від природи, від спілкування з нею. Що робить зазвичай сьогодні людина, виходячи з дому? Правильно, вдягає навушники і вмикає музику, яка піднімає ій настрій. І нічого в цьому поганого немає, на перший погляд. Сам так роблю, коли йду на пробіжку, що буває, на жаль, рідко. Але коли останній раз ми прислухалися до звуків природи: до дзюрчання води в потічку, до шелесту листя, до бджоли, що пролітає біля нас, чи до ранкового, денного або вечірнього співу пташок, не “під фонограму”? Коли ми востаннє просто закрили всі свої ґаджети, і вийшли вдихнути на повні груди повітря, нікуди не поспішаючи?
Бог створив цей прекрасний світ для нас, не лише, щоб ми ним користувались, а й для того, щоб він нам дарував радість. Тепер, коли потепліло, не варто втрачати цей цінний дар, виходімо в парк, прислухаймося до звуків справжнього життя. Це теж місце для спілкування з Богом!
Володя Радько
Фото: Цікаві факти
